Пересопницьке євангеліє

Страница 4

Ще одне залишається безсумнівним: переписуавч євангеліє неодмінно повинен був мати перед очима рукопис тексту перекладу. Тому переклад повинен був або цілком передувати праці переписувача, або принаймні передувати в якійсь початковій своїй частині, після чого процес перекладання міг продовжуватися паралельно писанню книги переписувачем.

Що ж являв собою рукопис цього перекладу (він належав, як випливає з попереднього архімандритові Григорію)? О.С.Грузинський висловив з цього приводу таке припущення: “Самий рукопис, з якого списувалось Пересопницьке євангеліє, або, точніше, авторський рукопис архімандрита Григорія, був написаний, очевидно, сучасним українським скорописом. Цим можна пояснити деякі помилки, пропуски й недоліки в Дворецько-Пересопницькому списку, прекрасно виконаному з зовнішнього боку”[8]. Як відомо, рукопис перекладу, приписуваний архімандритові Григорію, до нас не дійшов.

Як уже відзначалось, виникнення перекладів священного письма на “просту мову” звичайно пояснюється впливом ідей церковної реформації (бажанням оборонців православ‘я спертися в боротьбі проти агресії католицизму на широкі народні маси, для чого необхідно було культові книги зробити для них доступними за допомогою “простої мови”.

Пересопницьке євангеліє є наочним доказом щойно сказаного. Ідея створення цього канонічного церковно-служебного євангелія в перекладі на “просту мову” зародилося в середовищі длизькоспоріднених магнатських сімкй князів Заславських, Гольшанських і Чарторийських, які, як твердить П.Житецький, “в XVI ст. Ще були віддані руській справі і православ‘ю”[9]. (Можливо, що ця ідея була їм підказана архімандритом Григорієм або взагалі духовенством Дворецького чи Пересопницького монастирів). Як видно з приписки до євангелія, матеріальні витрати по створенню євангелія взяла на себе старша представниця згаданих князівських родин Анастасія (Параскева) Заславська. Саме “накладом благоверной и христолюьивой княгини Козминой Ивановича Жеславського” було здійснен написання Пересопницького євангелія”.

Питання про долю Пересопницького євангелія в наступні півтораста років після його написання, а також про місце й обставини знайдення його Мазепою і досі лишаються відкритими. Відкриття нових списків цього євангелія, крім уже відомих науці (Житомирське євангеліє 1571 р. та вставка в Лєтківському євангелії кінця XVI ст.) може пролити світло й на долю їх оригіналу. Пошуками цих списків повинні зайнятися українські вчені насамперед на Волині і в Галичині.

З інших принципово важливих для мовознавця питань, що стосуються вивчення мови Пересопницького євангелія, слід підкреслити питання про зв‘язок його мови з мовою більш ранніх спроб перекладу священного письма на “просту мову” на Україні і в Білорусії (Четья-мінея 1489 р., “Ізмарагд” XV ст., Біблія Ф.Скорини та ін.), а також з мовою Учительних євангелій, писаних “простою мовою” і дуже популярних на Україні в XVI, XVII, XVIII ст., про що свідчить наявність півсотні списків цих євангелій, що дійшли до нашого часу (не рахуючи двох друкованих видань).

У доповіді Ю.І.Тихновського підкреслювалось: “Учительним євангеліям належить перше місце серед українських і західноруських перекладів святого письма XVI-XVII ст. …Уцілілі рукописи (і друковані видання) за текстом не є прості копії, а все нові й нові переробки й переклади”.[10] На цій підставі Ю.І.Тиховський зробив спробу вивести основний текст Пересопницького євангелія з українських Учительних євангелій. Якщо це мислиться в тому розумінні, що попович Васильєвич та архімандрит Григорій мали попередників у справі перекладу культових книг на “просту мову” і творчо використали їх досвід, то з цим можна погодитись. Якщо ж Ю.І.Тиховський уявляв собі текст Пересопницького євангелія як суму текстів окремих євангельських епізодів з Учительних євангелій, які передували його появі, то це не відповідає дійсності, бо наша пам‘ятка являє собою не мозаїку, а монолітний самостійний переклад автора-перекладача. (Як уже зазначалось, цим перекладачем, напевно, був архімандрит Григорій.) Таким чином, Ю.І.Тиховському належить лише постановка питання про зв‘язок Пересопницького євангелія з українськими Учительними євангеліями. Сучасним же мовознавцям треба спеціально дослідити мовний зв‘язок між ними.

В загальному плані вивчення мови Пересопницького євангелія необхідні й такі праці, в яких були б порівняльно зіставлені в мовному відношенні такі пам‘ятки, як Пересопницьке євангеліє, Житомирське євангеліє 1572 р., Крехівський апостол початку 60-х рр. XVI ст., праці про мову цих пам‘яток (Перетца, Карпинського, Карського, Владимирова, Назаревського, Огієнка і ін.) Зараз таких праць ще нема.

Перейти на страницу номер:
 1  2  3  4  5 
Скачать реферат Скачать реферат


Реклама

Разделы сайта

Последние рефераты