Здоровий спосіб життя

Страница 3

У тибетській медицині у відомому трактаті “чжуд-ши” неуцтво вважалося загальною причиною усіх хвороб. Неуцтво породжує хворий спосіб життя, вічну незадоволеність, приводить до тяжких, песимістичних переживань, пагубним пристрастям, несправедливому гніву, несхвальності до людей. Помірність в усьому, природна природність і подолання неуцтва - основні складові здорового способу життя, що визначає фізичне і психічне благополуччя людини.

Східна філософія заснована на розумінні людини як цілого, нерозривно пов'язаного з безпосереднім оточенням, природою, космосом і орієнтована на підтримку здоров'я, виявлення величезних можливостей людини протистояти недугам.

Уявлення про здоровий спосіб життя зустрічається й в античній філософії. Мислителі античного періоду намагаються виділити в даному явищі специфічні елементи. Так, наприклад, Гіппократ у трактаті “Про здоровий спосіб життя” розглядає даний феномен як деяку гармонію, до якої варто прагнути шляхом дотримання цілого ряду профілактичних заходів. Він акцентує увагу в основному на фізичному здоров'ї людини. Демокрит у більшій мірі описує духовне здоров'я, що представляє собою “благий стан духу”, при якому душа перебуває в спокої і рівновазі, не хвилючись ніякими пристрастями, страхами й іншими переживаннями.

В античному світі існують свої традиції ведення здорового способу життя. Наявність гарного здоров'я було основним критерієм для забезпечення інтелектуального розвитку підростаючого покоління. Так, юнаки, фізично погано розвиті, не мали право на вище утворення. У Древній Греції культ тіла зводиться в рамки державних законів, маючи на увазі систему фізичного виховання.

У цей період з'являються перші концепції здорового способу життя: “пізнай самого себе”, “піклуйся про самого себе”. Відповідно до останньої концепції в кожної людини повинен бути визначений образ дій, здійснюваний стосовно самого себе і включаючи турботу про самого себе, зміну, перетворення себе. Особливість античного періоду полягає в тому, що на перший план виходить фізичний компонент здорового способу життя, відтискуючи духовний на другий план. У східній же філософії чітко просліджується нерозривний зв'язок між духовним і фізичним станом людини. Здоров'я тут розглядається як “необхідна ступінь досконалості і вища цінність”. Положення східної медицини базуються на відношенні до людини як особистості. Воно виражається у формах ведення діалогу між лікарем і пацієнтом у тих ракурсах, у яких він бачить самого себе, тому що ніхто, крім самої людини не може змінити його спосіб життя, звички, відношення до життя і хвороби. Такий підхід заснований на тому, що багато хвороб мають функціональну природу і їхні симптоми є сигналами серйозних емоційних і соціальних проблем. Але в будь-якому випадку людина виступає активним учасником збереження і придбання здоров'я. Тому на підставах східної медицини особливо підкреслюється, що проблему здоров'я не можна вирішити тільки зробленими технічними засобами діагностики і лікування. До неї варто підходити з обліком індивідуального відношення до здоров'я, що включає усвідомлення себе і власного способу життя. Цей аспект багато в чому втрачений у сучасній медицині, що розглядає хворобу як порушення благополуччя тілесного стану людини, наявність специфічних, локальних відхилень в органах і тканинах, а пацієнта - як пасивну особистість, що одержує визначені розпорядження, у виробленні яких він не приймав участі.

У західній і російській науці проблему здорового способу життя торкалися такі лікарі і мислителі як Ф. Бэкон, Б. Спіноза, Х. Де Руа, Ж. Ламетри, П. Ж Ж. Кабаніс, М. Ломоносов, А. Радищев.

20 сторіччя багато чого дало людству: електрику, телебачення, сучасний транспорт. Але разом з тим, кінець сторіччя характеризується глибокою неузгодженістю природних, соціальних і духовних основ людини і середовища його життєдіяльності. Відбулися істотні зміни у свідомості людини: якщо раніше він був одночасно і виробником, і споживачем різних благ, то в даний час ці функції розділилися, що відбилося і на відношенні нашого сучасника до свого здоров'я. За старих часів людина, “споживаючи” своє здоров'я у важкій фізичній праці й у боротьбі із силами природи, добре усвідомлювала, що вона сама повинна подбати про його відновлення. Тепер же людям здається, що здоров'я так само постійне, як електро- і водопостачання, що воно буде завжди. И.И.Брехман відзначає: “Самі по собі досягнення науково-технічної революції не скоротять відставання адаптаційних можливостей людини від змін природного і соціально-виробничого середовища його існування. Чим більшими будуть автоматизація виробництва і кондиціонування середовища існування, тим менш тренованими виявляться захисні сили організму. Породивши своєю виробничою діяльністю екологічну проблему, стурбований збереженням природи в планетарному масштабі, людина забуває, що вона частина природи, і свої зусилля направляє головним чином на збереження і поліпшення навколишнього середовища”. Таким чином, перед людством стоїть задача не займатися утопічними планами огородження людини від усіх можливих патогенних впливів, а забезпечити його здоров'я в реально існуючих умовах.

Перейти на страницу номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
Скачать реферат Скачать реферат


Реклама

Разделы сайта

Последние рефераты